Богдан Жолдак – прозаїк, сценарист,  драматург. Народився  у 1948  році в  Києві. Закінчив філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Шевченка. Був ведучим кількох телевізійних програм на УТ-1 та каналі «1+1» і щотижневої радіопередачі на першому каналі Національного радіо «Брехи – літературні зустрічі з Богданом Жолдаком». Також співпрацює із закордонними радіостанціями. Уперше в Україні створив майстер-клас із кінодраматургії. Переможець та лауреат кількох кіно–, теле–  і театральних фестивалів. Член Національної спілки письменників України та Національної спілки кінематографістів України. Викладає сценарну майстерність на кінофакультеті Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого. Виступає у пресі з карикатурами, фотографіями, критичними й культурологічними статтями та політичними памфлетами.

—    Яка різниця в можливостях творчого розвитку нинішньої молоді та молоді Вашого часу?

Нині молодь має колосальні можливості. Такі засоби розваг, інтелектуальні розваги, багато є такого, чого в наш час не було. В принципі, молодь, за те, чим живе зараз, у мої часи потрапила б до в’язниці. Бо тим, чим вона зараз займається, було категорично заборонено. Це було підпільне життя, бо для того, щоб, скажімо, прочитати власне оповідання, мені треба було шукати ще кілька однодумців. І це були закриті зібрання. А зараз, будь ласка, ти можеш зайти в Інтернет, опублікувати будь-який свій твір, взагалі, що хочеш… Навіть в газету.

Уявіть собі теперішніх авторів у комуністичні часи. Наприклад, Жадан написав «Капітал». Та його б посадили на років десять тільки за одну таку думку!

—    Молодь повинна брати активну участь в державотворенні?

Зараз молодь — це єдине, що може здвинути цю труну, якою називають Україну — цього посткомуністичного монстра. От зараз я бачу велику кількість учнів, студентів, випускників вузів, які ніяк не можуть існувати в цьому маразмі. І вони просто фізично незабаром витіснять оцих «динозаврів» потворних, які є при владі, і це все відбудеться без усіляких там ексцесів. Чому? Тому що це наші старі придурки можуть, скажімо, ставити пам’ятник Сталіну і молитися на нього, а для молоді це вже гумор. Вони (молодь – авт.) часто не знають хто такий Сталін. Намагався я якось розповісти студентам анекдот про Чапаєва — комуністичного святого, але вони вже цього всього не знають. Це прекрасно! Тобто, воно так одімре, як оцей Чапаєв, так і вся ця придурь одійде.

—    Чи є якесь негативне явище в молодіжному середовищі, яке б Ви хотіли викорінити?

Нашу молодь заганяють в інші шори. Якщо наше покоління було алкоголенізовладним, то теперішня молодь підвладна наркократії, наркозалежності. І страшно, що це набуває масового характеру, і багато талановитих молодих людей зникає, так і не реалізувавши себе.

—    Що робити, коли людина не може себе реалізувати? От, наприклад, працює собі, а робота не вирішує дане питання.   

Треба мати свою захалявну книжечку, як у Шевченка, який не дарма взяв собі образ кобзаря. Кобзаря, який виходить в поле, сідає та співає сам для себе. Отак і кожен чоловік повинен робити.

Томас Еліот працював у звичайнісінькій канцелярії, а коли здобув славу і перестав працювати там, то і перестав писати. Ось як буває. Головне, потрібно визначитись, що ти хочеш робити, для себе?

—    Чим небезпечна для людини гонитва за грішми?

Коли займаєшся лише заробітком — це капець! Паскудний азарт втягує людину в змову з грошовим дияволом і все це забирає весь дорогоцінний час. При тому, що людині нічого особливо не треба. У такому випадку потрібно собі ставити питання: «Чи вистачить часу на свою захалявну книжечку?» Взагалі, людина повинна переконати себе, що щось може. Проте її відволікає суєта. Наприклад, Катерина Білокур не думала стати всесвітньо відомою, коли писала свої картини, але її батьки були проти. І вона виборола своє право малювати — влізла у холодну воду, доки батьки з нею не згодились. Ось так, потрібно влізти у холодну воду (тут і далі в переносному значенні - авт.) і сказати: «Я — митець», «Я — науковець» чи «Я — винахідник».

—    Ваша порада для розвитку творчої особистості — стати в холодну воду та визначитись хто ти — митець, науковець чи винахідник?

Так, але є ще доброзичливці — друзі, рідні, — які позбавляють тебе всіх можливостей. Які кажуть, що ти нездара чи висміюють твої прагнення. Потрібно знати одну істину — нехай ти нікчемний творець, але ти зробив своє і воно дорожче за все інше в світі.

—    Що потрібно взяти молоді для себе із Ваших творів?  

Взяти іронію, гротескові речі та не сприймати все прямо в лоб.

—    Що буде візитівкою України через десятки років? Це будуть сало, горілка і шаровари?

 Візитівкою країни будуть нові праведники України. Прошу не сміятися, але такими можуть бути брати Кличко. Символом вже стає Кам’яна Могила на Мелітопільщині. Там є прадавні письмена на брилах, що датуються 14-20 тисячами років до нашої ери. І це не є нахабством по відношенню до інших країн. Кам’яна Могила є найбільшим символом України в контексті світової культури.

—    Ваше побажання для молодих українців?

Можливість жити великою мрією.

—    А яка Ваша велика мрія?

Що земля скине всю нечисть, яка зараз є і Україна стане чистою.